chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

Прозріння

[Олег Корнієнко]  Версія для друку


Я очима вдивлявсь в незбагненність розмитої суті,
Що надією дух заставляла плестись до кінця,
Монотонячи крок у мудрезно-мозольнім окутті,
Між скляних черепків нездійсненних фантазій юнця.

Серпантинами гір плазував до байдужості піків,
Щоби плоть з костомах скальпувала лавина образ.
Споглядацькі брати додали під світлинами кліків,
Не маскуючи лик у злорадних наривах відраз.

Вертикалями скель роздирав пазурі до кровини,
В потойбічності рун, спадкоємцям укривши завіт.
Попелищем життя у печерах все дряпав картини,
З простолюддя свого, врятувати стараючись Світ.

Золотим промінцем між вершин засурмило прозріння,
Поволока оман камінюччям зірвалась униз…
На курнім валуні розіп’ято чекаю спасіння,
У байдужій тіні скам’яніло-титанових риз.



Рубрика твору: Світ душі
Рейтинг роботи: 0
Кількість рецензій: 0
Кількість переглядів: 397
Опубліковано: 26.11.2013 00:41





© Copyright: Олег Корнієнко



 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи