http://www.chitalnya.ru/

Тепло засніжених думок

Зима летить на хмарному коні,
Морозно сіє світанковий іній,
Останній подих стомлений осінній
Заплутавши в сухому бур’яні.

Передчуттям снігів лякає мла,
Що хмуро небо сповнила безкрає,
Листком опалим осінь завмирає
Під грифом несподіваним «була».

Крізь зашпори душі і трепет вій
Цей світанковий сніг сприйму байдуже.
Й теплом думок зустріну тебе, друже,
На осені дорозі сніговій.



Автор: Тетяна Чорновіл
Рубрика твору: Світ душі
Опубліковано: 01.12.2013 12:11