chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

Серпневий вечір на селі

[Петро Орленко]  Версія для друку


Вечоріє… І сонце за хатами
Розплескало заграви левадами.
На духмяну траву впали роси,
Напоївши в день спраглі покоси

І зачарована земля,
Від спеки раптом відлягла
І не зібравшись спати в ніч,
Життям дихнула на всебіч

Над ставком закружлявшим лелекою,
Сполошились жабки під смерекою.
І мабуть притомившись в дорозі,
Вітер стих, зачаївшись в рогозі.

Серпневий вечір на селі,
В величній всій своїй красі,
На землю стрімко наступав:
За неба край гнав сонце гнав.

Посміялась пітьма над деревами,
Неба тло заселивши химерами.
І сові мабуть впала на очі.
- ЇЇ крик сповістив подих ночі.

І мов за помахом руки,
Заговорили цвіркуни,
Заплонивши весь цей край,
Співучим скрипом: Ось він - рай.

І вірш не вірш, і пісня не пісня))) Саундтрек до реального вечора)))



Рубрика твору: Лірика пейзажна
Рейтинг роботи: 5
Кількість рецензій: 1
Кількість переглядів: 191
Опубліковано: 02.12.2013 21:36





© Copyright: Петро Орленко



 
Рецензії


Тетяна Чорновіл   [TETYANCH]   Додано 03.12.2013 в 21:04   Рецензія: позитивна

Десь Вас довго не було, повернулись в нашу зиму з зачарованого літа! ))
Саундтрек чи ні, не знаю! Але диво серпневого вечора відчулося! Цвіркуни навіть заскрипіли! Дякую Вам за мить раю! :))





 
Петро Орленко   Додано 03.12.2013 в 21:28

Панство... Нова хвиля панства, в більшості своій вилізши "из грязи в князи" завдяки родинним зв"язкам, блату та рисам характеру які важко назвати високоморальними. Знання економіки і технологій яких базуються лиш на вродженній жадібності. Не маючи хисту до оранізації праці і навіть не розуміючи що це таке, перетворюють працю яку треба і можливо виконувати з легкою душею, з натхненням і задоволенням в каторжну. Знищуючи все людське в тих хто її виконує. Крадучи розум, душу, тіло...
Весна, осінь, літо випали з життя. Тільки недавно таки дослухався душі, схаменувся і сказав досить)))
Поздняя осень, тусклое утро.
Ёжась от холода двигатель грею.
« К чёрту работу» душа кричит мудро,
Но разум против. Старею.., не смею.
Хочется в кресло. С чашечкой кофе
О чём – то вечном мыслить неспешно.
Лад навести может, в собственном софте,
Стереотипов « жизни успешной».
Хочется в небо – чтобы просторно.
Хочется к солнцу – чтобы уютно.
…Трогаюсь с первой, софту покорно.
И на работу… Утро как утро…
Спасибі! Дуже радий Вам! Щиро!
З теплом і повагою, Петро...



 
Тетяна Чорновіл   Додано 04.12.2013 в 00:07

Щось Ви такого страшного на себе наговорили!
У кожного можуть бути життєві якісь обставини!
Чудовий вірш!
К черту работу не вийде, думаю! Бо не буде за що кави купити! )) Старіти - не смійте! ))
А в небо і до сонця? Чому б і ні! У мріях ще й не туди можна залетіти! Успіхів Вам і натхнення!



 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи