chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

Байка на буденну тему

[Іванна Байда]  Версія для друку


Тільки усміх з неба гляне
Сонцем навесні,
Жайвір щиро заспіває
Радісні пісні.
Вітер травами сколише,
Й ніжно на гілках
Розквітає білим цвітом
Яблуневий птах.
Теплі дні, багато світла,
І в такій порі
Квочка вивела курчата
В курячім дворі.
Доглядала, годувала,
Гріла, берегла,
На прогулянки водила
Шляхом край села.
Метушились день від днини,
Ніби горобці,
Гарні курочки пухнасті
Й півні-молодці.
От вже й літо наступило,
Червоніє сад.
Мама-квочка устигає
Всім давати лад.
І працює, не сідає
Кожен божий день,
А при цьому для курчаток
Ще співа пісень…
Але от одного разу
У святковий час
Курка в гості поспішила,
Мабуть в перший раз.
Кличе півня до кубельця
Й каже у сльозах:
«Я дітей тобі лишаю,
Страшно мені! Ах!
Рано-вранці нагодуєш
Кашею малят,
Поведеш гуляти потім,
Можна і у сад.
Не забудь зробить зарядку,
Дзьобики помить,
Поспитати чи нічого
В кого не болить?
Потім прийдеш – і одразу
Їсти їм звари,
І навчи малих нової
Гарної ігри.
Ну і хай лягають спати
В прохолодну тінь,
Це, звичайно, як надворі
Буде знов теплінь.
Та дивись, як буде дощик,
Щоб завів в сарай,
Ти про це, коханий півню,
Добре пам’ятай.
Що ж, усе сказала, мабуть,
Вже тепер іду…
Та чомусь так серце б’ється,
Чи не на біду».
«Йди спокійно, люба жінко,
Буде все о’кей!
Не хвилюйсь, догляну добре
Наших всіх дітей».
Курка туфельки узула,
Сумку на плече,
І пішла…А в небі сонце
Сильно вже пече.
Так, пора вставать курчатам,
Снідати, гулять…
Але півню не виходить
Кашу зготувати.
Підгорає,википає,
Дим іде їдкий,
І крупа недоварена,
Й смак якийсь гіркий.
Довго-довго бідний півень
Кашу мудрував.
Потім…плюнув, й хлібом білим
Всіх нагодував.
Трохи сердився і гримав,
Змучився, либонь,
Це ж-бо вперше від роботи
Капав піт зі скронь.
Їли діти неохоче,
Але то пусте,
Прогуляються в садочку,
Й апетит зросте.

Розкрива свої обійми
Прохолодний сад.
Тут троянди і ромашки,
Й дикий виноград.
Подорожники лапаті,
Густо в’ється хміль,
Трав пухнастих і зелених
Буйна заметіль.
І малесеньке озерце
З ряскою навкруг,
За кущами біля нього
Розцвітає луг.
Півень гордо походжає:
«Дітоньки, сюди,
Погуляйте, пострибайте
Тут, біля води.
Я стомився – відпочину
Трохи в холодку,
Почитаю, подрімаю
Під кущем бузку.
Ви ж дивіться, не пустуйте,
Слухайте мене,
Щоб ніде не дременуло
З вас ані одне».

Час минув, вже й до обіду
Сонце піднялось,
Що таке у нас в садочку
Раптом почалось.
То прийшла із гостей квочка
Й нумо до діток,
Півень спить, ну а курчата
Збилися в куток.
Злющим оком поглядає
Чорно-білий кіт,
Він явивсь бозна-ізвідки
І заліз на пліт.
Бідна матір! Чи не сталась
Тут біда яка?
Завела курчат у стайню
(Далі від гріха).
Слава Богу, не спізнилась,
Вчасно підійшла,
Ще хвилина, і, напевно,
Не минути б зла.
Десь пройшло із півгодини,
Відійшов вже страх,
Перед дітьми мама-курка
Стала у дверях.
«Як вас татко, мої любі,
Добре годував?
Чи гуляти вас виводив,
Іграшки давав?»
«Що ти, мамо,– всі курчата
Сповнені образ,–
Тільки хліб давав, та, навіть,
Сердився на нас.
Разом вивів всіх до саду,
Трави тут рясні,
І пішов відпочивати
Під корчем на пні».

Любі друзі, я не знаю
Правда це чи ні.
Та пригляньтеся – й між нами
Є такі півні.



Рубрика твору: Байки
Рейтинг роботи: 5
Кількість рецензій: 1
Кількість переглядів: 294
Опубліковано: 14.12.2013 01:41





© Copyright: Іванна Байда



 
Рецензії


Тетяна Чорновіл   [TETYANCH]   Додано 16.12.2013 в 12:58   Рецензія: позитивна

Надзвичайно правдива символічна історія! :))))
Колись так і я "туфельки узула"... А діло було взимку. Повертаюся додому, а мої троє діток у дворі в маєчках, трусиках босячком в рядочок на снігу стоять, маму виглядають ))
А чоловік позад них стоїть взутий і в куртці! Казав потім, що вони самі захотіли вийти на сніжок! ))





 
Іванна Байда   Додано 16.12.2013 в 13:26

Такі вони, чоловіки))).



 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи