Сном зима вечорова... |
![]() Синьо в присмерк сніжить де-не-де. Сонце в хмар сивині Жарко мліє в огні, Мить – і в пелену ночі впаде. Вітерець, що розбурхував сніжно Присмерковий палкий краєвид, Стих у хмарній імлі І сріблить до землі Клена трепетним інеєм з віт. Хміль заграв до небесного донця Зачарована ніч допила. Смакувала б іще, Тільки сонце пече, В пелені догоряє дотла. Та й не стало гарячого сонця Край морозних лунких безголось, Хмар огненне зело Теж за обрій стекло. Тихо-тихо… Аж серце зайшлось. Автор: Тетяна Чорновіл Рубрика твору: Лірика пейзажна Опубліковано: 28.12.2013 00:37 |