|
Що сьогодні у нас? Понеділок?
Чи вівторок? Чи вже середа?
Скільки в пляшці лишилось? Грам сорок?
Й де з графіна поділась вода?
Вчора «квасили» з кумом весь вечір.
Тай чого ж бо не пить, пляшка ж є.
Він мені щось про жінку, малечу,
Я йому, як завжди, про своє.
Добре куму, його хтось чекає,
Хоч посварить, та ляже під бік,
Поцілує, вночі пригортає,
Чистий, ситий завжди чоловік.
Я ж…Ой Боже, у чім же провина,
Що десятий вже рік, як один.
У Мілані моя «половина»,
Там і донька тепер, там і син.
Як же тяжко. Ну де ж моя доля?
Я кохав до бестями її,
Взяв корову, свиню, трохи поля,
Щоб підняти добробут сім’ї.
Та «зелені» замилили очі,
На зарібок пішла за кордон,
А тепер вже й приїхать не хоче…
Може, щастя було лише сон.
Ну для чого велика ця хата,
Це подвір’я і автомобіль?..
Вже і діти забули про тата,
Лиш у грудях залишився біль.
От вже й ніч біля дому повисла,
Зір, як дір у старому рядні,
Знов думок нелегке коромисло
Не дає відпочити мені.
Скільки в пляшці лишилось? Грам сорок.
Треба збігать, купити нову.
Кум в суботу прийде, не в вівторок.
Ну нічого, якось проживу.
Що ж бо, дзеркало, будем з тобою,
Вип’єм, друже, за нас без вагань.
І залиєм горілку журбою
З попелища гірких сподівань.
|
Версія для друку
