http://www.chitalnya.ru/

Сад зоряних мрій

Коли ніч на досвітній межі
В безвість кликала зорі останні,
Сном зітхнули рядки довгождані
Й зачаровано стихли в вірші,
Що в тумани зійшов на світанні.

Ніби й тут – пригадаю ось-ось,
Манять сонячно рими нехитрі
У весни синьонебій палітрі.
Ні, нема… Тільки серце зайшлось,
Пульсом слово відчувши на вітрі.

Мчу між хмар за відлуннями слів
Крізь квітучі дива медограю,
Передбаченням рим завмираю
В синій вечір, де вірш захмелів,
Спивши присмерку ласку до краю…

Коли слів зачарований рій,
Забринить поміж хмар потічками,
Хай мій вірш заясніє рядками,
У саду твоїх зоряних мрій.
Аж тоді з ним зіллюся думками.



Автор: Тетяна Чорновіл
Рубрика твору: Світ душі
Опубліковано: 11.04.2014 19:28