chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

Цілує вітер соняхи долонь

[Іванна Байда]  Версія для друку


Цілує вітер соняхи долонь
І губи ночі стигло-голубі.
Солодкі сни скотилися зі скронь
І зорями розсипались в траві.
З тобою йшли крізь польові стежки
І плутались ногами в край межі.
Спіткнулася. Не дав мені руки.
Враз зрозуміла – ми тепер чужі.
Ти брів між трав, підставивши лице,
Під подих неба, тихосяйний бриз,
А очі говорили лиш про це,
Бо не дивились в душу, тільки вниз.
– Ну що ж, нам розставатись, мабуть,час.
Ласкає ранок темні небеса,
І серпик місяця уже погас.
Ти плачеш?
– Ні… То скрапнула роса.



Рубрика твору: Лірика любовна
Рейтинг роботи: 5
Кількість рецензій: 1
Кількість переглядів: 181
Опубліковано: 18.04.2014 20:19





© Copyright: Іванна Байда



 
Рецензії


Тетяна Чорновіл   [TETYANCH]   Додано 20.04.2014 в 20:34   Рецензія: позитивна

Як лірично Вам удалось описати розставання!
Чудовий, хоч і болісний вірш. Серпик місяця зворушив...
В першому рядку останньої строфи напрошується
"Ну що ж, нам розставатись, мабуть, час." ))





 
Іванна Байда   Додано 21.04.2014 в 22:06

Дякую. Ви правильно зауважили, так набагато краще.



 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи