chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

Акваріум

[Міклош Шадор]  Версія для друку


Рибки, що цікаво, мають звичай дохнути. Слоники – теж. І мурашки, і конячки, їжачки і гіпопотами.
Один барбус в моєму акваріумі з самого ранку сьогодні плаває догори черевом. Я, було, подумав, що дурка-риба загоряє, або подібним способом декларує протест загниваючому соціуму. Проте, вигляд цією лускатою аж надто нікчемний: біле пузо, хвіст, що облазить, в каламутних очах апатія якась. Лайно в надрах каналізації сто крат красивіше. Бовтається, розумієш, поганіт моє водоймище, тварюка. Інші водні жителі вже пробують жмура на смак. Ну, це ще не вистачало, - обжеруться, блювати будуть на скло, канібали чортові!
Я постукав по передній стінці – риби стрибнули в сторони. Барбус залишився, випустивши лише з відкритого рота крихітну бульбашку повітря, або іншого газу (хотілося б думати, що повітря). Цікаво, а якщо здохне кит? Ну і засмердить же! Добре, що я не розводжу китів. Тут би мені з цим карасем новопреставівшимся розібратися.
– Сержант, ви повинні оглянути місце випадку і опитати свідків. – Є, сер, мною вже затримані два, підозрілого вигляду, мечоносця, і брат покійного – вони були в натягнутих стосунках.
Знати б, що ж, все-таки, робити з тілом (Або тушкою? Нейтральнєє звучатиме «з останками»)? Вудити дохлу рибу – некрофільськоє, прямо-таки, заняття. Бажав би я знати, на що клюють ті, що дали дуба барбуси? (Хіба що, на опариша) Здається, ним будь-яка приманка більш ніж «до фені». Непідкупні і безпристрасні – прямо Робесп'єр. Так, адже є сачок – універсальна вієш! Ним, не то що дохлятіну, але і будь-який екскрементів зловити можна.
Ну, ну, давай – сачок в руки, і пішов, точніше – поплив. Бульк! Так її, погану! Правіше. Тьху-у-у-у... Спокійніше, та-а-до.Оп-с! Зловив! Йди ж до татка, моя смердюча. Бр-р-р-р о-о-ой. Таке щастя, що я не встиг щільно поснідати, інакше мій ланч вже плавав би в акваріумі. Ох, швидше яку-небудь газетку: сачок мокрий, з нього капає; з нього і з рибки!
Тепер, барбус, квапливо, але урочисто переміщений на складений вчетверо номер газети за минулий вівторок. Картинка – відверто декадентська. Бліда купка на пом'ятому папірці – прощай, моя тухла килечка! «До поба-а-а-а-чення, друг мій, до поба-а-а-а-а-чення.» - як співає один дуже сентиментальний співець.
З подібними заупокійними співами я супроводжу покійного барбуса, що лежить на газетному одрі, в мій сортир, який повинен тепер гостинно розкрити йому двері у вічність. Там я, як дійсний некрофілія-іхтіолог, кидаю останній погляд на тлінну тушу, яка, секунду опісля, відправилася в унітазноє лоно. «Великому кораблю – велике плавання!» - і тягну за мотузочок, одночасно засовуючи газету у відро для сміття. Ну, от і все, швидше вимити руки (ще сачок), і можна пообідати...
Хтось там у мене сьогодні здох? Добре, що не конячка, і не гіпопотам!



Форма твору: Мініатюра
Рейтинг роботи: 0
Кількість рецензій: 0
Кількість переглядів: 237
Опубліковано: 05.12.2008 11:01





© Copyright: Міклош Шадор



 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи