chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

В мені поволі помирала жінка

[Ірина Половець]  Версія для друку


В мені поволі помирала жінка,
закута у кайдани самоти.
Пригніченість й мінлива поведінка
Її тепер одвічні друзі і на «ти».

Вона противилась, стогнала і пручалась,
і рвала злі кайдани на собі.
Її душа у синю вись просилась,
а ти волів її прибити до землі.

Вона благала: спробуймо злетіти,
вона молила: я не підведу.
А ти оповідав: не треба, мила,
як ти злетиш, я далі сам піду.

Вона хотіла промінь сонця зранку,
щоб будиками тіло обіймав.
Вона хотіла пса і малювать на ґанку,
плести вінки серед пахучих трав.

Вона бажала звити тобі щастя,
сплести із павутини сірих днів.
Заламувала руки в небо й по зап’ястях
струмився теплий дощ – дар від сліпих богів.

Вона нестерпно вірила й любила,
Наївно, по-дитячому, й стрімглав…
Поволі у мені вмирала жінка,
а ти їй так завзято реквієм складав.



Рубрика твору: Лірика любовна
Рейтинг роботи: 5
Кількість рецензій: 1
Кількість переглядів: 169
Опубліковано: 28.04.2014 02:25





© Copyright: Ірина Половець



 
Рецензії


Анатолій Котов   [gladiator]   Додано 28.04.2014 в 20:55   Рецензія: позитивна

Cильно написано. Від душі...
Однак жінка у Вашій душі ще не вмерла, я бачу.
А чому боги сліпі? Бо байдужі до людських страждань?





 
Ірина Половець   Додано 29.04.2014 в 00:02

Пане Анатолію, дуже дякую за Ваші добрі слова.

Знаю, написано трохи кострубато, але дійсно від душі. Я лише графоманка-початківець, тому сподіваюся, що далі буде краще. Боги дійсно інді здаються сліпими, хоча часто певні речі отримують сенс лише коли дивишся на них за спливом років. До речі, там проблема була з підбором рими, Ви наче відчули.



 
Анатолій Котов   Додано 29.04.2014 в 21:32

Іро, Ви не графоманка. Поезія Ваша пристрасна. Справжня!
І Ваша лірична героїня така чуттєва, пульсуюча, ніжна... Як і всі жінки, мабуть.
Вся біда в тому, що ми, чоловіки, інстинктивно боїмося таких жінок, сильних і впевнених, готових злетіти в небеса творчості й кохання. Ми просто, мабуть, не дотягуємося до них...

Спасибі Вам за Вашу рецензію. Не чекав!
Маю надію отримати насолоду від Ваших наступних поезій. Не розчаруйте мене...



 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи