chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

Квітка нашого життя.

[Віра Петриченко]  Версія для друку



Сонце засіяло, зацвіли кульбаби.
Наче своїх діток пестило без меж,
Ми- то діти сонця, розквітаєм вчасно
В променях надії й вишитих мереж.

Квітнуть, розквітають та несуть нам радість
В наші сірі будні такі теплі дні
Ніжні, жовті квіти, з променів гарячих,
Пелюстки тендітні – витвір божих мрій.

Так проходить літо, наступає осінь,
Відцвітає квітка – білим димом шаль.
Відлітають діти, наче парасольки,
Білі парасольки від ніжних кульбаб.

Там, де була квітка, залишилась радість,
Що пройшла не марно цей свій шлях життя.
Ми , як ті кульбаби, проживаєм днину
Та не помічаєм – це ж наше життя!

Десь заходить сонце, сідає за обрій,
Та теплом зігріє сонечко святе.
Я твоя «кульбаба», ти - мій «одуванчик»
Та спасибі БОГУ, що ми в парі є.

Налетить то вітер, закружляють хмари
І посіє дощик росами надій,
Буде жити спомин і зігріє душу
Квітка та весняна додає нам сил.

*PVG * Петриченко В.



Рубрика твору: Світ душі
Рейтинг роботи: 5
Кількість рецензій: 1
Кількість переглядів: 286
Опубліковано: 20.05.2014 22:29





© Copyright: Віра Петриченко



 
Рецензії


Тетяна Чорновіл   [TETYANCH]   Додано 20.05.2014 в 22:34   Рецензія: позитивна

Я твоя «кульбаба», ти- мій «одуванчик» ))))
Цікавий віраж з світу флористики!
Гарно!





 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи