http://www.chitalnya.ru/

Клаптик бездонного неба

З краплинами дощу
В захмарену калюжу
Бездонне небо впало.
Бреду ним чи лечу,
Та осягнути мушу,
Розбовтане недбало.

Глибінь – по кісточки,
І враз сягнеш безодні
Чуттям необережним.
Зникають з-під руки
Уривки хмар холодні
За обрієм безмежним.

За мить кудись війне
З вітрами клаптик неба
Завихреного стану.
Гукни! Поклич мене,
Бо вдалині без тебе
Хмаринкою розтану.



Автор: Тетяна Чорновіл
Рубрика твору: Світ душі
Опубліковано: 11.07.2014 19:22