chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

Слова летять, немов прокляті

[Павло Грицюк]  Версія для друку


Слова летять, немов прокляті
І вітер підганяє ще сильніш
Своє минуле кинув я за грати
А вас попрошу: дайте трішки тиші

Випалюю імена на розпростертих долонях
Всі, що важливими були не раз
І біль не вщухає, на оголених скронях
Я піду вже від них, гаразд?

Як грім серед ясного неба
Всі спогади ввечері враз накотились
Лежав я горілиць, не пам'ятаючи де я
І імена, що забути хотів, усе ще іскрились

Я знаю, усе це буденність і смута
І в кожного гірші траплялися речі
Вдихати повітря нізрями роздутими
І бігти, втікаючи від власної втечі

Не наповнюю сенсом слова ці прокляті
Бо вітер підганяє й забирає їхній звук
Себе кидаю, в спогади, за грати
Лиш там я чую, не свій серця стукіт.

14.03.2014



Рубрика твору: Лірика любовна
Рейтинг роботи: 0
Кількість рецензій: 0
Кількість переглядів: 128
Опубліковано: 23.07.2014 22:57





© Copyright: Павло Грицюк



 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи