http://www.chitalnya.ru/

Вісник

Як місяць тишу блідо скнів
За часу видимість туманну,
Явився вісник сплеском снів
В мого чуття тремку оману.

Змагався з несусвітним злом,
Кур’єр із надтонкого світу,
Щоб просочити крізь розлом
Безцінну вість несамовиту.

Все звичне: плащ і капелюх,
Та в силуеті – щось знаменне.
Ні звуку з уст не ловить слух,
Я ж відчуваю – вість у мене…

Її зумію осягти,
Тож вісник виконав завдання.
З уст – усміх тільки. Час іти,
Бо в хмарах сіється світання.

В свій світ імлою заборон
Пішов через досвітні тіні,
Лиш галас збуджених ворон
В плаща долинув тріпотінні.



Автор: Тетяна Чорновіл
Рубрика твору: Езотеричні вірші
Опубліковано: 10.09.2014 21:53