http://www.chitalnya.ru/

Осіння мить цілунку

Зайнявшись десь у в зоряних світах,
Стікають барви осені руді
В бездонну мить цілунку на устах,
Колиханого в трепетній воді.

Боюсь твій світ тендітний не знайти
На віддалі безмежності. Проте
Схитнули в точку дотику світи
Тремких суцвіть пелюстя золоте.

В притишеного часу течію
Вихлюпуються миті запашні.
Зажди… Ще цю квітучу мить зіп’ю
Й розтану на цілунку глибині.



Автор: Тетяна Чорновіл
Рубрика твору: Лірика любовна
Опубліковано: 02.10.2014 23:45