http://www.chitalnya.ru/

Обмін полонених

Цей день, як всі, тривогою почався,
Знов слух про обмін звідкись просочився,
Хоч кожен знав, що можуть терористи
В останню мить угоду відмінити,
Як не по їх складеться щось у списках.

В автобус «просять» штурханом у плечі
По кількості в потрібному форматі.
Зміїться в гущу присмерку дорога,
І ось зупинка на шосе безлюднім –
У охоронців зброя наготові.

Ген в сяйві фар за кілька сотень метрів
Машини з рідним прапором маячать,
Й обабіч полонених терористів,
У більшості «наружності крємльовской»,
Шикують у колону згідно списку.

«Переговорщики» з обох сторін за знаком
На середину віддалі зійшлися.
Обидва хоч і друзі по Афгану –
Тепер їм домовлятись ох непросто
Під дулами ворожих автоматів.

Та пункти всі дотримані формально,
І списки переглянуті вже вкотре.
Шикується до обміну колона,
А по боках – злостиві конвоїри
З надсадним криком: – Шевелись! Быстрее!

Іти «быстрее» трохи не виходить
У того он, пораненого в ногу,
Котрого тижнів три без лікування
У ямі разом з іншими тримали
В надії чи на обмін, чи на викуп.

Його товариш і сусід по ямі
Підтримує одною лиш рукою,
Бо другу терористи відрубали,
Коли у шалі нелюдської люті
Тату уздріли «Слава Україні!».

Понівечених тілом та не духом,
Мов крам, зміняли воїнів безстрашних,
Що боронили рідну Україну,
На зграю окупантів по контракту
І тих, хто радо ворогу продався.

Та все ж збулося! Наших полонених
Крізь ніч везуть з катівень на свободу.
Лиш той, якому голову відтяли,
Коли не став з наказу на коліна,
Упав у трави чистою росою.



Автор: Тетяна Чорновіл
Рубрика твору: Білий і вольний вірш
Опубліковано: 04.10.2014 14:43