http://www.chitalnya.ru/

Біль души.

Серце рветься на шматочки, ниє все, болить…
Ну за що ж нам Божа кара, Ти скажи, на мить.
Гинуть наші діти, внуки і чоловіки,
Той котел вирує смертю,
Господи, прости!
-Чим же ми так провинились-?
-В чім наша вина?
-Хочем бути незалежні!
Та у тім біда ,
Що сусід той,
Незалежність нашу не сприймає
І країни –України- для нього не має.
«Новоросію» він хоче, марить, аж хрипить,
Бреше так, що піна з рота «градами» летить.
Боже, боже, скільки можна
Все оце терпіти-?
Від такого болю й жаху
Можна оніміти.
Чи то можна пережити материнське горе-?
Стільки виплакано сліз - океан чи море,
Не обніме, не пригорне
Сина не почує…
Бо і тіла вже немає –
Номер региструє.
Діти, що без ніг, без рук
Звіра проклинають
І герої, що не прийдуть
Навік спочивають.
Господи! Прошу, благаю!
Почуй наші крики,
Дай ти розуму нікчемі,
Чи приспи навіки!



*PVG * Петриченко В.



Автор: Віра Петриченко
Рубрика твору: Лірика цивільна
Опубліковано: 10.10.2014 23:29