chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

Невидимі

[Phoenix]  Версія для друку


За ким б’ють дзвони у церквах?
Інколи за тими, хто не з нами.
За ким грає дощ по вікнах?
Можливо за нашими серцями.
За ким тривожно вітер йде у гори?
Певно, як завше, за тінями.
За ким плачуть на наших могилах?
Мабуть, за невинними спогадами…

Вічність погоні, миті у болі…
Все, що підвладне агонії….

Безпросвітної долі краплини,
У росах рідної землі,
Підемо, і будем збирати на краще плоди.
Наші крила вже давно не вміють літати,
Їх поламала мила стихія пітьми.
У тунелях їхні очі звикли
До непроглядної темряви,
Але ж і такі виживають…



Рубрика твору: Лірика філософська
Рейтинг роботи: 0
Кількість рецензій: 0
Кількість переглядів: 202
Опубліковано: 09.12.2008 18:40



 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи