http://www.chitalnya.ru/

Неосяжний ноктюрн

Сповивши шерехів оману
В тремтливі вечорові тіні,
Між снів нечутною ходою
Ступає осінь дощова.

Пірну за нею в глиб туманну,
Де в сторожкому шелестінні
Щемить колоссям сухостою
Дощами зрошена трава.

Чи ж осягнути я зумію
Цю неосяжну сутність тиші?
Таїть мій сумнів місяць срібно
Крізь ночі згущене биття.

Не стихну в часу веремію
На шелесткому роздоріжжі,
Сприйняти серцем лиш потрібно
Осінніх снів передчуття.

Схитнувши кетяги калини,
Ніч за туманною межею
За хвилею стікає хвиля
В дощі притишені рясні

Щось неосяжне тихоплинне
Враз осягну на мить душею
Й зізнань твоїх терпке свавілля
Відчую в трепетному сні.



Автор: Тетяна Чорновіл
Рубрика твору: Лірика любовна
Опубліковано: 22.10.2014 12:10