Дощ по шибці

Дощ шибку ночі смутком засіває,
Щось прикре, через вінця перелите,
Снує в думки, роз’ятрюючи щем,

Як прикрим усвідомлення буває,
Що ні з ким хліб насущний розділити,
І в час тяжкий опертися плечем.

Невтішно світлих рим шукати в прозі,
Як серце рветься звісткою сумною,
А сльози раптом висохли в журбі.

Гнітюче на байдужості дорозі
Враз захлинутись тиші густиною
За відчаєм самітника в юрбі.

Ох, гірко чути недруга бравади
Між лестощами в глуму павутинні
У мить душевних втрат чи самоти.

Але стократ найгірше відчувати,
Що десь недобре дорогій людині,
Коли не в змозі їй допомогти.

Рубрика твору: Лірика філософська
Рейтинг роботи: 5
Кількість рецензій: 1
Кількість переглядів: 164
Опубліковано: 23.11.2014 11:42

Переглянути профіль автора

Рецензії

Віра Петриченко [vera] Додано 23.11.2014 в 22:14 Рецензія: позитивна

Іноді дощ приносить прикрощі, та завжди змиває сліди гнітючості, а потім... після настає чистий і світлий день!
Сонечка ВАМ і тепла, та хай радує первий сніг!

Тетяна Чорновіл Додано 25.11.2014 в 18:28

Дякую Вам за добрі щирі слова!
У нас в Черкасах також сніжить потроху!
Дощ насправді - дуже приємне дійство!
А під його шелест є про що задуматись! ))

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи

Всі авторські права на твори належать їх авторам і охороняються чинним законодавством. Літпортал Читальня.ком надає кожному авторові безкоштовну постугу з публікації творів на підставі призначеного для користувача договору. Відповідальність за зміст творів закріплена за їх авторами
Написати листа адміну