chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

Передзвонами, перегуками...

[Олег Корнієнко]  Версія для друку


Передзвонами, перегуками
Йде Мороз шпаркий з лісу луками.
Посміхається сонця схлипами,
Поміж голих віт Кленів з Липами.
Кучерявиться паморозний чуб
Білим куривом димохідних труб.
Очі-бісики сяють просинню,
Ніжно вмитою дощем Осінню.
З калинових губ вітром лине свист,
Льодяних зубів сяє аметист.
Кожушок його в’є подолами –
Засипає слід юга колами.
Видний парубок, не одружений.
– Ой, кому ж бо він Богом суджений?! –
Стрепенулася Верба різками.
Відгукнулося між Берізками.
Пересудами сколихнувся Гай:
– Любить сам себе розбитний шугай!
Компліменти вам стелить дівоньки,
Крутить мигами та й голівоньки!
Виціловує палко кісоньки.
Схаменіться вже ви, Берізоньки!!!
Ті, не слухали. Обіймалися…
В ожеледицю, поламалися.
– Крижане воно, серце красеня! –
Затріщало десь в кроні Ясеня.




Рубрика твору: Лірика любовна
Рейтинг роботи: 5
Кількість рецензій: 1
Кількість переглядів: 117
Опубліковано: 07.12.2014 21:37





© Copyright: Олег Корнієнко



 
Рецензії


Тетяна Чорновіл   [TETYANCH]   Додано 10.12.2014 в 20:30   Рецензія: позитивна

Красиво! )) Гадай тепер, кому те "крижане" серце дісталось!
Мабуть таки Ясеню! ))





 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи