chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

Миколайчик для Стрибайчика

[Тетяна Чорновіл]  Версія для друку


Зима в лісі може здатися сумною і нецікавою. Але для звірят ліс – рідний дім, тож кожен, хто живе тут, вміє розважитись, знайти собі щось смачненьке взимку.
Одного грудневого дня на галявині зібралися друзі: Лисичка, Білка, Дятел, Сорока і сірий Зайчик, якого всі не змовляючись прозвали Стрибайчиком за його вдачу.
– Завтра День Святого Миколая! – стрекотала Сорока з гілки.
– Що це?! – здивувався Стрибайчик. Він не так давно народився, тому ще й снігу не бачив.
– Це такий день, – озвалась Лисичка, – коли прокидаєшся вранці – і бачиш, що Миколай уже приніс подарунок, який і називається миколайчиком! Я буду слухняною Лисичкою, замету хвостиком стежку біля нори, і Миколай принесе мені солодкого льодяника – півника на паличці!
– Всім Миколай приносить подарунки? – несміло запитав Стрибайчик.
– Звичайно! – додала Лисичка, – Он Ведмідь ще з осені ліг спати, бо йому Миколай щороку на свято дарує чарівний медовий сон!
– Мої миколайчики – горіх та гребінець з ялинової шишки для пухнастого хвоста! – заметушилась Білочка, стрибаючи з гілки на гілку, – а Сороці Миколай приморозить солодкої горобини!
– Мені найкращий миколайчик – то пісенька-стукалка! – виглянув Дятел з-за стовбура, – Ні в який інший день дерево так не дзвенить, як у День Святого Миколая.
Стрибайчику стало сумно. Він один не знав, що принесе йому Миколай. Тож вирішив раніше лягти спати під ялиною, щоб швидше настало чарівне “завтра”.
Коли ж сонце блиснуло з-за ялини, вухатий уже тицяв лапкою кругом себе. Подарунка не було! Визирнув з-під гілки і зажмурився!!! Так біло навкруги! Нарешті випав сніг! Розглядати ж не було часу!
– Чи отримали подарунки інші звірята? – Стрибайчик біг щодуху на галявину.
Там уже зібралися його друзі. Лисичка гризла рожевого льодяника, Білка в одній лапці тримала горіх, а в іншій гребінець, Сорока ласувала ягодами на горобині, а Дятел вистукував найкращу в світі пісеньку-стукалку!
Стрибайчик стояв посеред засніженої галявини, та його чомусь ніхто не помічав.
– Почну плакати! – подумав ображений вухань.
– Гляньте, у Стрибайчика білий кожушок! – раптом закричала Сорока з горобини.
Оце-то так! Найкращий у лісі подарунок!– обступили його друзі, навіть Дятел на мить припинив свою стукалку.
Стрибайчик і сам здивовано розглядав свою обнову! Він не уявляв як міг чарівник непомітно вдягнути його під час сну!
Справді, День Святого Миколая – чудове свято з свят не тільки для малят, а й для звірят зимового лісу!




Форма твору: Дитяча література
Рейтинг роботи: 5
Кількість рецензій: 1
Кількість переглядів: 279
Опубліковано: 20.12.2014 13:47





© Copyright: Тетяна Чорновіл



 
Рецензії


Микола СНАГОВСЬКИЙ   [vamvidmene]   Додано 28.12.2014 в 15:54   Рецензія: позитивна

Хоч я людина й поважного віку, а казочки люблю, надто коли вони мають незаштамповані сюжети. В цьому сенсі ваша казочка "Миколайчик для Стрибайчика" -- пречудова!
З повагою
вже не Миколайчик,
але Микола -- так точно.





 
Тетяна Чорновіл   Додано 03.01.2015 в 10:47

Не знаю, хто поважнішого (це я про вік :)))
Також люблю казочки.
Цю казочку колись писала для якогось дитячого журналу. Вже й не пам"ятаю, чи її взяли... А це натрапила на неї, переглядаючи архіви в папках. Виставила, хоч і трохи пізно! ))
Дякую Вам за відгук!



 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи