chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

Звичайне диво

[Олег Корнієнко]  Версія для друку


Душа її – незвідана глибінь
Напівтонів брунатного какао.
В очах пульсує вилиняла синь
Небес, де сонце мружиться лукаво.

М’якенький обрис повнотілих форм
Здригається від подиху слабкого.
Життєвих не дотримуючись норм,
Дарує вогкість серденька палкого.

Задарма злото роздає по дню.
По ночі стелить срібляну доріжку,
Чужого бруду беручи пеню
На легковірну трепетну маніжку.

Її ж планида – слізна самота
Роззявами заклятого вигнанця,
Чужих відбитків груба тіснота,
Чи ляпас від проїжджого коханця.

Руйнує душі чванство і пиха,
Суспільні упередження байдужі.
Якщо ж позбутись даного гріха,
Красу узріти можна… і в калюжі.



Рубрика твору: Лірика філософська
Рейтинг роботи: 10
Кількість рецензій: 2
Кількість переглядів: 161
Опубліковано: 21.12.2014 11:31





© Copyright: Олег Корнієнко



 
Рецензії


Микола СНАГОВСЬКИЙ   [vamvidmene]   Додано 28.12.2014 в 15:36   Рецензія: позитивна

Чужих відбитків груба тіснота,
Чи ляпас від проїжджого коханця.

Ось ці наведені рядки мені особливо припали до душі -- своєю точною художньою образністю і глибиною.





 
Тетяна Чорновіл   [TETYANCH]   Додано 21.12.2014 в 15:58   Рецензія: позитивна

Життєві роздуми з несподіваним закінченням! :))
Сподобалось!





 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи