http://www.chitalnya.ru/

Невинний ноктюрн весноцвіту

Тьмяніє місяць блідо в хмаровинні
Поміж уламків крижаної тиші,
Мережить срібносяйними стібками
Нічні серпанки сонної зими.

Весни тендітні паростки не винні,
Що пуп’янки розквітли найніжніші,
Й зими кінець відчули пелюстками,
Немов пташина з вирію крильми.

Так лунко тане сон серед розквіту!
Невже календарі тому виною?
Щось ніжать п’янко весноцвіту чари…
Твоє в тім серце винне, чи моє?

Крізь хмаровинь зиму несамовиту
Хмеліємо розквітлою весною.
Невинно місяць блимає з-за хмари,
І ніч свою вину не визнає…



Автор: Тетяна Чорновіл
Рубрика твору: Світ душі
Опубліковано: 16.02.2015 08:01