chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

Пробудження Всесвіту

[Тетяна Чорновіл]  Версія для друку


В Зими обіймах Всесвіт скрижаніло
Засніженими снами ціпенів.
Ніщо крізь вікові морози снів
Промінчиком надії не ясніло,
Не провіщало трепету вогнів.

Давно в безмежжі поклику немає,
Щоб Часу лід зігріти до пуття.
О, що це?.. Що? Крізь Простору буття
Ледь чутний сплеск, що ніжністю проймає,
Стікає в пульсу дивного биття.

Хоч дику стужу й зашпори безсилля
Снує холодна хуга ще і ще,
Між зір морозний вакуум пече.
Та знову й знову наростає хвиля
Так лагідно… так тепло… гарячЕ!

Одвічна мерзлота відтала швидко,
В безумстві Часу знемагають сни,
А Всесвіт мчить у сплески дивини.
Ох, як же ніжно ти нуртуєш, Квітко,
П’янкою насолодою Весни!



Рубрика твору: Лірика любовна
Рейтинг роботи: 8
Кількість рецензій: 2
Кількість переглядів: 443
Опубліковано: 22.02.2015 15:57





© Copyright: Тетяна Чорновіл



 
Рецензії


Віра Петриченко   [vera]   Додано 24.02.2015 в 11:57   Рецензія: позитивна

Так! Зима по тихеньку віддає свої права Весні!
Відчувся весняний настрій в переплетенні з романтичними почуттями. Гарно!





 
Тетяна Чорновіл   Додано 24.02.2015 в 21:04

Скоро кінець зимі!
Хоч кожна пора року гарна по своєму.
Та ця зима занадто тяжко пов"язалась з війною.
Тримаймося...



 
Іванна Байда   [baidaiv]   Додано 24.02.2015 в 10:38   Рецензія: нейтральна

Ніжно і романтично.





 
Тетяна Чорновіл   Додано 24.02.2015 в 21:03

Дякую! ))
Такий наш чарівний світ!



 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи