chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

Той, хто пам'ятає про тебе...

[Міклош Шадор]  Версія для друку


Ти пам'ятаєш,
дівчинка,
тобі приснився диявол ?
Крилатий, -
пір'я що красивіше
світлого заліза...
Сяяння бліде
капав на килими
з мерехтливого,
місяцем просоченого
одіяння.
Очі його –
пронизливі алмази,
що здатні різати
кришталь небесний, -
кипіли плотськи,
струмував дивний жар,
i лід дзвенів
в притягуючому,
звитяжному погляді.
Ти пам'ятаєш страх,
а з ним - цікавість ?
Тремтіння тіла,
слабкість,
на віях краплі,
хтивий
в стегнах вогник.
I ти звивалася,
дихаючи нерівно,
у судомах,
відкритим
вологим
ротом,
або стогнала,
зціпивши зуби.
Він був з тобою, -
крилатий,
страшний,
дивний, -
він був в тобі,
його холодний пламень
тебе палив.
Боявся розум,
і співало тіло.
Він посміхався,
рдянимі губами
стосуючись
розжарених
та юних вуст,
що неголосно
мовили:
– «Мій милий,
ніжний диявол !»
Ти пам'ятаєш
смутний ранок ?
Ліжко пом'яте,
питання –
Невже це тiльки сновидіння?
І раптово,
на чистому та білому
ти помічаєш...
слід багровий.
Але... що це за тягар
під серцем зберігаєш,
дітка ?
Що там зростає
усередині?
Подумай ?
Гнати не намагайся
такі думки.
Є Той,
хто пам'ятає про тебе,
Чекає Вiн.
А ти ?
Ти пам'ятаєш,
дівчинка,
тобі приснився диявол ?



Рубрика твору: Білий і вольний вірш
Рейтинг роботи: 0
Кількість рецензій: 0
Кількість переглядів: 206
Опубліковано: 24.12.2008 18:29





© Copyright: Міклош Шадор



 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи