http://www.chitalnya.ru/

Кульбабовий дивосвіт

Є дні, які складаються із самих запахів,
коли ти відчуваєш цілий світ нюхом, вдихаючи й видихаючи його крізь ніс…
А в інші дні… можна тільки вухом почути, як гримить і бринить усесвіт.
Є такі дні, що їх треба куштувати на смак, і такі, що краще відчутні на дотик.
Випадають і такі, які належить сприймати всіма чуттями разом…
Рей Бредбері «Кульбабове вино»

Пушинками кульбабового сну
Торкнула ніч тумани півпрозорі,
У присмерку вині хмеліють зорі,
А час бреде в безчасся дивину,
Де терпко палахтять кульбаб лампади

Ти чуєш, як бринить цей дивосвіт
Десь на межі від видиху до вдиху?
Ні, не світання ніч чарує тиху –
Сяйнувши, мов кульбаб медовий цвіт,
Цілунків золотяться аромати.

Ніч провокує присмаками зваб,
Завівши в шалину сум’яття часу.
Нам вдасться, мабуть, вибратись не зразу
З квітучих хащ кульбаб… кульбаб… кульбаб???
Сприйнявши часу млу всіма чуттями.

Зажди… Не руш… Цю мить іще вдихну,
В очей твоїх розтану оксамиті.
На дотик пелюстки, росою вмиті,
Немов ковток кульбабового сну,
П’янкого й запашного до нестями.




Автор: Тетяна Чорновіл
Рубрика твору: Лірика любовна
Опубліковано: 03.05.2015 13:31