chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

Дочекалась...

[Віра Петриченко]  Версія для друку


Вкотре сонечко стурбовано сідає,
Вечір ніч тихенько зазиває,
Та прийняти ніч Вона не може,
Бо не спиться Їй…ох Боже, Боже…

Вся в надії,віра не вмирає,
То ж почути голос хоч здалеку,
Лиш єдина думка надихає,
Телефон в руках, як той лелека…

Відгукнись! Хоч слово дай почути!
Серце матері тож схибити не може,
Знаю я – живий синочок любий,
І молю – хай Бог тобі поможе!

- Сину, сину! – Де ти є, соколе?
Прилетіла б миттю я до тебе,
Ти скажи, де теє страшне поле,
Я розправлю крила над тобою!

Знаю, відчуваю – прийде день,
Засіяє сонце по другому,
Сльози радості поллються із очей -
Син з війни повернеться додому!

- Так, матусю,ненечко моя!
- Ти чекай мене й не вір нікому!
- Я живий, ти чуєш! Пам'ятай!
- Я живий! І повернусь додому!

Мати схаменулась… - Що це? Що?
Голос чула … Може це здалося?..
В хаті вже стемніло та й в очах…
Постать на порозі… мабуть приверзлося…

Двері скрип!… І опритомніла уся!
- Боже! Сину! Сину мій рідненький!
Довго ще не вірила очам…
-Слава Богу!… Вдома! – дочекалась ненька!


*PVG* Петриченко В.



Рубрика твору: Балади
Рейтинг роботи: 18
Кількість рецензій: 4
Кількість переглядів: 281
Опубліковано: 06.05.2015 13:52





© Copyright: Віра Петриченко



 
Рецензії


Света Лана   [SvetLana]   Додано 04.07.2016 в 00:45   Рецензія: нейтральна

Настав МИР!

Цікаво! Дякуємо!
Цікаве питання. Запрошую обговорити на форум тут http://www.chitalnya.com/work.php?work=8481





 
Віра Петриченко   Додано 04.07.2016 в 21:13

Дякую вам Світлано , що цікавитесь моїми рядками. що не байдужі, що відвідуєте мою сторінку!
А з приводу МИРу.., то МИР ще не настав, насправді в нас ідуть воєнні дії, гинуть наші сини. чоловіки . батьки. що так прикро... але все ж таки МИР настане і Україна знову буде жити в мирі та спокою, та буде процвітати!
Я вірю в це, так воно і буде!
Рада ВАС бачити на своїх сторінках!



 
Света Лана   Додано 06.07.2016 в 00:23

Віра! Коли ж скінчиться війна? Так скоро Україна згине.
Ось прочитала тут в інтернета. Жах, що твориться. Один одного вбивають прості люди. Навіщо? У Донбасі і в Україні все жити хочуть.
Почитай і ти тутhttp://www.e-news.su/video/121526-poter-net-teryat-nekogo-poteri-ukrofashistov-s-1-po-30-iyunya-foto.хтмл

Або у мене тут http://www.chitalnya.com/work.php?work=8489



 
Іванна Байда   [baidaiv]   Додано 09.05.2015 в 09:01   Рецензія: позитивна

Хай мрії усіх матерів збуваються, щоб сини повертались живими.





 
Віра Петриченко   Додано 09.05.2015 в 10:00

Дякую! Щиро дякую!
Так хочеться, щоб все скоріше закінчилось . Щоб не гинули наші сини , чоловіки, наші милі жінки, бо і вони зараз на передовій лінії війни! Хочеться сказати -Досить! Війна вже закінчилась! У нас мирне життя!



 
Тетяна Чорновіл   [TETYANCH]   Додано 06.05.2015 в 17:16   Рецензія: позитивна

Дуже щемливо душевно відчувся твір!
Нехай Бог помагає нашим воїнам повертатися живими з війни!!!





 
Віра Петриченко   Додано 07.05.2015 в 09:59

Щиро дякую Вам за відгуки!
Приємно, що не байдужі до моїх творів!
Так! Молимось за нашу перемогу! За наших воїнів!
Хочеться,щоб як скоріше все це закінчилось! Настав МИР!



 
Надія Танчинець   [nadezhda_tanchinec]   Додано 06.05.2015 в 14:08   Рецензія: позитивна

Гарно...але жаль, що приходиться таке писати...

Віра, не підскажете, чому я ні в одну рубрику не можу розмістити вірш до 9 травня?





 
Віра Петриченко   Додано 06.05.2015 в 15:40

Сердечно дякую , за відгуки та що небайдужі!
Чомусь болить душа за те що в нас в країні коїться та на жаль нічого не зрушується в кращу сторону, тому чим болить душа, те і виливається в рядки... Рада Вашій присутності на своїй сторінці!

А на томість по другому питанню - я ніколи не намагалась щось виділити , тому мабуть Вам і не підкажу.
Можна вірш написати у рубрику наприклад-цивільна лірика, а перед початком вірша написати примітку--До 9 травня!
Вибачте, може хтось Вам підкаже правильніше.



 
Надія Танчинець   Додано 07.05.2015 в 21:32

Дякую! Пробувала у всі рубрики...ніби і помилок нема...не йде...а жаль...це розповідь про те, як люди взнали про кінець війни...моя мама покійна натерпілася від неї...



 
Надія Танчинець   Додано 07.05.2015 в 21:47

Не йде...це мене вже дістало...і тут цензура...якщо і далі так піде, то і я звідси піду...
Вибачте, але точно у нашій країні до другого пришестя Христа свободи не буде...
Всього Вам найкращого!



 
Віра Петриченко   Додано 08.05.2015 в 11:05

Доброго дня вам Надіє!
Ви знаєте... і у мене колись таке було і я теж подумала про цензуру... Тоді я писала різкий якийсь відгук і воно не вводилось...
Та не опускайте руки спробуйте ще разок!

А Вас вітаю з Днем Перемоги!



 
Надія Танчинець   Додано 08.05.2015 в 21:47

Доброго дня! Нема там нічого різкого...все так, як було насправді...
Ось...
Учителька стара, не раз прабабка,
Пригадує... В травневий гожий день
Селом йшли в поле (корж, вода і сапка),
Йшли мовчки, не співаючи пісень.
До сонця вже тяглися яблунь віти,
Котрі вціліли у страшних боях,
А в борони впряглись старі і діти,
Щоб хліб родив на зранених полях.
Земля чорніла безпросвітним сумом,
Приймаючи зерно з малих долонь.
Ще гнали ворога священним громом
Її сини, йдучи через вогонь.
...Ковзали очі вздовж дороги без упину,
Чекали всі старого поштаря.
Носив він з центру шкіряну торбину,
Їй уклонялись, мов до вівтаря.
Тремтіли руки.
- Вбережи нас Боже
Від безнадійного, короткого "Поліг"!
Хто, як не Ти, солдатам допоможе
Переступити батьківський поріг?!
...Щось ніби зачорніло в кінці шляху -
Людина й кінь злилися наяву.
Летить же як! І з усього розмаху
Вони пірнули в сіру куряву.
Старий уже кульгає з понад сили,
Біжить...упав...і здалеку кричить:
- Кінець війні!!!
Усі вмить поніміли.
Яка ж була то довгождана мить!
...А потім до світанку веселились.
Віддавши волю змученим серцям,
То плакали, співали, то молились
За тих, хто світ зберіг своїм життям.



 
Іванна Байда   Додано 09.05.2015 в 09:01

Зачепило.



 
Віра Петриченко   Додано 09.05.2015 в 09:52

До болю правдивий і пронизливий вірш! Дякую вам за такий твір!
Так! та Перемога 45-го навіки залишиться в тих серцях, що пережили вистражлалі люди. Ми це розумієм. але все одно- це не те. А в них вона - вистраждана, виплакана, вимолена! Це зовсім різні почуття.
Дивишся сьогодні на наших ветеранів і думаєш - а які ж вони тоді були молодюсенькі ! А жили, боролися перемагагали! Честь їм і хвала! Їх так залишилося мало! Тож шануймо наших ветеранів, вони для нас - незрівнянний приклад!
А Правда - вона завжди буде Правдою! Вірш передає всі ті почуття, що пережили наші матері, бабусі, весь страждальний народ! Так воно іє!



 
Надія Танчинець   Додано 09.05.2015 в 12:19

Це наша вчителька розповіла мені...вона тобі малою була...хоч був третій день Пасхи - вийшли у поле сіяти...жінки і діти...один старий хромий поштар був у селі..Мені так боляче, що сайт не пускає цей вірш... Моя мати покійна провела дві зими у стодолах у полі - ховалися від фашистів, бо гнали у неволю...в кінці кінців їх зловили, але вона була такою худющою та слабкою, що старий єврей-лікар зміг переконати німців, що її живою не довезуть до Німеччини...це було за 40 км від Вінниці...ставка Гітлера там була, фашистів було, як маку...



 
Віра Петриченко   Додано 09.05.2015 в 14:51

Мені так жалко, що такий вріш не всі можуть прочитати, адже не всі ж читають відгуки...
Надіє, можна я з Вашого дозволу спробую його внести зі своєї сторінки?



 
Надія Танчинець   Додано 11.05.2015 в 11:49

Можна. Але чому з Вашої може піти, а з моєї ні?



 
Віра Петриченко   Додано 11.05.2015 в 12:06

Надіє!
Я так хотіла щоб Ваш вірш прочитали і відвідувачі і всі мешканці нашої хати , та щось тут не те... ( Я подумала ... а може - із моєї сторінки щось пройде, хоча - нема там якихось різких, чи пропагандистських слів чи думок) А от ні... я спробувала - з вашого дозволу два рази і не йде...
Хоча я друкувала наче і більш різкі слова, Та і в Тані Чорновіл є критиковані слова... а тут не пропускає ... все ж робила як і завжди... мабуть цензура в нас ще є і не спить... А як же свобода слова?
Я Вас прошу спробуйте ще раз ! На цей раз все вийде!



 
Надія Танчинець   Додано 11.05.2015 в 13:08

Саме про це і я...Дякую за бажання допомогти...Тут до свободи слова, як до Місяця пішки... Не те що образливо, в голові не поміщається... Для чого тоді цей сайт? Для кого? І чи чекають тут саме МОЮ думку? Я ж ніколи не буду думати по замовленню чи примусу... Я писала адміністрації - мовчок... Думаю, що перебування на цьому сайті - марна трата часу... Якщо тут така справедливість, то про яке дотримання права автора може йти мова...бачте, хтось то вирішує по своєму... Шукайте мене на Однокласниках чи ФБ...по прізвищу та фото впізнаєте...Якщо Ваша ласка))) Всього найкращого!



 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи