У грициках
Вплете ласкаві перші промінці
Давай удвох туманами зійдемо
У грицикові дикі манівці,
За промінцем, що теплиться у тебе
В руці.
Ось-ось пірне сліпуча днина з неба
У коників лункий тріскучий світ.
Сердець танком полохати не треба
Цей легіт на межі між «до» і «від»,
Коли нуртує в грициковій тиші.
Розквіт…
А місяць на захмарному узвишші
Суцвіттями плете вечірню тінь,
Й зізнань твоїх суцвіття найніжніші
Вгортає в чари зоряних видінь,
Натхнених трав’яною шалиною
Плетінь.
Бо вже з багрянців сонячних маною
Ступає ніч у грицикові сни,
Очей твоїх сяйнувши глибиною.
Не руш! Не руш тремкої дивини…
Суцвіття тільки, зніжене до щему,
Торкни.
Автор: Тетяна Чорновіл
Рубрика твору: Світ душі
Опубліковано: 19.05.2015 17:52