http://www.chitalnya.ru/

У грициках

Як сонце в світанкову діадему
Вплете ласкаві перші промінці
Давай удвох туманами зійдемо
У грицикові дикі манівці,

За промінцем, що теплиться у тебе
В руці.

Ось-ось пірне сліпуча днина з неба
У коників лункий тріскучий світ.
Сердець танком полохати не треба
Цей легіт на межі між «до» і «від»,

Коли нуртує в грициковій тиші.
Розквіт…

А місяць на захмарному узвишші
Суцвіттями плете вечірню тінь,
Й зізнань твоїх суцвіття найніжніші
Вгортає в чари зоряних видінь,

Натхнених трав’яною шалиною
Плетінь.

Бо вже з багрянців сонячних маною
Ступає ніч у грицикові сни,
Очей твоїх сяйнувши глибиною.
Не руш! Не руш тремкої дивини…

Суцвіття тільки, зніжене до щему,
Торкни.



Автор: Тетяна Чорновіл
Рубрика твору: Світ душі
Опубліковано: 19.05.2015 17:52