http://www.chitalnya.ru/

Кава замріяних небес

Коли невтішних дум обсяде рій
Чи просто в самотині стане тяжко,
Прийди стежками снів на кави чашку
В обитель найдорожчих моїх мрій.

Із вечорових чар на зміну дню
Тобі зготую печиво мигдальне,
Мов цукор, зорів марево криштальне
Для смаку в гущі ночі розчиню.

Хай десь на денці з печивом чи без
В безсоння зманить ароматна кава.
Пригубиш – хвиля трепетна ласкава
Нахлине в глиб завихрених небес.

А вдосвіта палкого сонця втіх
Доллю ще вповні поміж хмар вершками…
Чекаю. Йди розчинних снів стежками
В обитель мрій небесних дорогих.



Автор: Тетяна Чорновіл
Рубрика твору: Лірика любовна
Опубліковано: 27.05.2015 14:29