http://www.chitalnya.ru/

Шлях до серця

Дякуючи за натхнення картині Романа Величка
«Путь к сердцу»

Я шлях у млі побачила не зразу,
І так невчасно рушила в дорогу…
Навіщо йду, долаючи знемогу?
Ступаю спрагло по пустелі часу
Хоч поступ кожен болю завдає.

Та все ж іду вперед незнаним шляхом,
Звіряю напрям думки за зірками,
Бо відчуваю – за зневір пісками
Твоє десь серце калатає страхом,
А в такт йому відлунює моє.

Тобі несу я чарівничу квітку,
Що мрій пелюстя скапує потроху
Й на роздоріжжі вказує дорогу.
Цей шлях лиш мій! Його здолаю швидко,
З чола змахнувши втому на ходу.

На мить лиш здасться – марні намагання,
І з сумом хлине сумнівів орава.
Та ні! Я йду. На сум не маю права,
Бо твоє серце в досвітку кохання
Чекає, б’ється, вірить, що дійду.




Автор: Тетяна Чорновіл
Рубрика твору: Лірика любовна
Опубліковано: 16.07.2015 08:33