|
Мідні вальсують листки,
Стиха мережать осінь,
Біля порогу – полин,
Помежи хмари – просинь.
Стежка веде від дверей,
Кличе в незвіданий світ,
Шурхіт змішали вітри
З скрипом прадавніх воріт.
Жінка стара в кептарі
З мудрістю прожитих днів,
В вицвілих очах – зима,
Зморшки лягли поміж брів.
Порозлітались давно
Діти в далекий Берлін,
В серці – терпка самота,
Смуток живе поміж стін.
Лише розрада одна –
Рудоголове коша,
Знайда, пухнастий клубок,
Добра і світла душа.
Дибає осінь в садку,
Золото кида між віт,
Знову дріма на току
Бабця старенька і кіт.
|
Версія для друку
