chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

Залізом по склу

[Міклош Шадор]  Версія для друку


Лампочка
тьмяно бруднить
чимось
тужливо-жовтим
потріскані стіни,
у вухах застряє
звук заліза,
яким ведуть по склу...
Скло очей моїх
в пилі і патьоках води.
Ні, дійсно,
це не сльози, -
всього лише дощ,
холодний і дрібний, -
такий же смутний,
як дні цієї осені,
що перетворюється
на зиму.
Думки розбухнули
даремною грудкою,
і тупо стукають,
як колеса вагону:
так куди,
так куди,
так куди
прямує мій поїзд ?
І де ж,
і де ж,
і де ж,
де моя станція ?
Темно,
та не видно дороги, -
лише рідкі проблиски
гаснуть написом
«НЕ ПРИТУЛЯТИСЯ».
Але, деколи
так болісно необхідно
до чого-небудь притулитися –
хоч би до потрісканої стіни,
або скла,
по якому котяться цівки, -
ні, правда, не зліз, -
дощивши,
всього лише.
Тiльки б прибрати з вух
звук заліза,
яким ведуть по склу...



Рубрика твору: Світ душі
Рейтинг роботи: 10
Кількість рецензій: 2
Кількість переглядів: 216
Опубліковано: 09.01.2009 09:34





© Copyright: Міклош Шадор



 
Рецензії


Софія Кримовська   [sofi]   Додано 10.02.2009 в 09:27   Рецензія: позитивна

Дуже цікавий вірш... Мені сподобалось





 
Міклош Шадор   Додано 28.02.2009 в 09:59

Дуже вдячний...Радію від душі, що сподобалося!



 
Олександр Крайній   [aalexiil]   Додано 21.01.2009 в 12:04   Рецензія: позитивна

Плавали. Знаємо.





 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи