Сни трав’яного колосся

Між хвиль трав’яного розквіту,
Тріпочучи зорям навстріч,
Очима-ромашками літо
Востаннє вдивляється в ніч.

Снує шелестке щось, жадане
В росі перестигле зело,
А літо туманами тане
На грані між «є» і «було».

Чи сон, чи лиш шелест колосся,
Чи в літі, чи в солоді літ.
Хоч те, чим серденько зайшлося,
У травах шукати не слід.

По стежці серпневій туманній,
Де літа ще теплі сліди,
У трепет осінній духмяний
За руку мене поведи.

Рубрика твору: Лірика пейзажна
Рейтинг роботи: 10
Кількість рецензій: 2
Кількість переглядів: 233
Опубліковано: 31.08.2015 07:34

Переглянути профіль автора

Рецензії

Іванна Байда [baidaiv] Додано 08.09.2015 в 10:20 Рецензія: позитивна

Ой, літо. Все-таки жаль, що вже осінь...

Тетяна Чорновіл Додано 08.09.2015 в 10:29

Трохи жаль, та жарке воно дуже було! )))
Нехай Осінь дощами трохи остудить нас! )))

Віра Петриченко [vera] Додано 01.09.2015 в 11:41 Рецензія: позитивна

Ніжний ліричний вірш!
Хоч літечко і припікає, але якось воно швидко пройшло,хоча осінь радує посвоєму!!..

Тетяна Чорновіл Додано 05.09.2015 в 17:39

Літечко пішло, а припікання лишило! )))
Дякую за відгук!

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи