http://www.chitalnya.ru/

Сни трав’яного колосся

Між хвиль трав’яного розквіту,
Тріпочучи зорям навстріч,
Очима-ромашками літо
Востаннє вдивляється в ніч.

Снує шелестке щось, жадане
В росі перестигле зело,
А літо туманами тане
На грані між «є» і «було».

Чи сон, чи лиш шелест колосся,
Чи в літі, чи в солоді літ.
Хоч те, чим серденько зайшлося,
У травах шукати не слід.

По стежці серпневій туманній,
Де літа ще теплі сліди,
У трепет осінній духмяний
За руку мене поведи.




Автор: Тетяна Чорновіл
Рубрика твору: Лірика пейзажна
Опубліковано: 31.08.2015 07:34