Як боляче вмирає древня річка

Як боляче вмирає древня річка…
Ще донедавна сповнена життя,
Слізьми стікає, мов забута свічка,
Тривожно подих котить в небуття.
Останні дні… Бо так зміліло плесо,
Де весело шуміла течія.
Мара болотна ходить безтілеса,
І випікає серце печія.
Кістяк холодний каменю біліє,
Де вчора мулько шелестіло дно.
Як боляче попасти без надії
В пісків сухе, розплавлене руно.

Рубрика твору: Лірика пейзажна
Рейтинг роботи: 5
Кількість рецензій: 1
Кількість переглядів: 142
Опубліковано: 12.09.2015 20:57

Переглянути профіль автора

Рецензії

Тетяна Чорновіл [TETYANCH] Додано 19.09.2015 в 08:27 Рецензія: позитивна

Чудовий актуальний вірш!
Скільки таких річок гине від нашої дикої безгосподарності!
А мені ще після прочитання прийшла на думку Либідь, давня річка-символ, яку загнали в труби підземних колекторів.
Як ставимось до рідного краю, таким його й отримуємо((((

Іванна Байда Додано 02.10.2015 в 16:48

Це мені душа болить за річку Прут, на берегах якої виросла. Колись, казав мій тато, там було води подекуди до 4-5м, а зараз усюди брід(((. Ще декілька років...Ще й цього року усю рибу чимось потруїли.

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи