http://www.chitalnya.ru/

Відлуння сонного сонця

Там, на тиші лункому краю,
Де терпке щось шепоче трава,
З неба сонце гаряче зайшло
У колиску солодкого сну.

Я зізнання свого не таю,
Та леліяні в серці слова
Крізь думок полохливе зело
Сходять зорями в ніч запашну.

Над колискою щось чарівне
Сонцю стиха наспівує ніч,
А по хвилях трави навпростець
Росить сон кришталеві сліди.

Заколисує, манить мене
В дивну глиб таїна твоїх віч.
Йду… Лиш сонце відлунням сердець
Не буди! Не буди. Не буди…




Автор: Тетяна Чорновіл
Рубрика твору: Лірика любовна
Опубліковано: 22.09.2015 10:49