Світання неясного звуки...
«Звуки неясного утра»
Крізь досвітньої спраги марноти
Мрію, спивши дрімоти краплини,
Ще пригубити з келиха ночі
Хоч піввишеньки сну, хоч ковток…
Та притишено зойкають ноти,
І неждано з-за хмар пелерини
Мелодійне щось хлинуло в очі,
Розплескавши жаркий холодок.
Сплеск мелодії в ніч завмирає,
Десь у сонячних сонних свавіллях
Теплі хвилі солодкої муки
З мерехтливих туманів снує.
І не відає небо безкрає,
Що нуртує в розбурханих хвилях:
Чи світання неясного звуки,
Чи стривожене серце моє.
Автор: Тетяна Чорновіл
Рубрика твору: Світ душі
Опубліковано: 27.09.2015 09:47