http://www.chitalnya.ru/

Вертикаль

Дух пригнічений абсцис
Мучить мозок мій, буває,
Хоч думок бездумний ліс
Дно дзеркал не відбиває.

Стрес пульсує на краю
Панівної ординати.
Зверхність простору свою
З часом як мені з’єднати?

Пройнялася суть моя
Кривизною вертикалі.
Може я… уже й не «Я»,
А лиш відблиск в задзеркаллі?

Не накликати б біду
З долі виверту такого.
В дзеркалі когось я жду…
Але там нема нікого!


Автор: Тетяна Чорновіл
Рубрика твору: Жартівливі вірші
Опубліковано: 08.10.2015 17:44