chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

Кожного вечора

[Ксана Коваленко]  Версія для друку



***
Кожного вечора він йде навпомацки
Навшпиньки
Попід сонні вікна
Кожної ночі він йде просто неба
Простує до зірок
Простягає тоненькі руки
І відводить лихо
Відводить чорне око лиха
Від людей
На себе
Такого маленького та надто серйозного
Від всіх сонних безпорадних
Жорстоких та невартих того нас
А потім встає на коліна та починає молитись
У саму середину всесвіту
У чорну пульсуючу зіницю безодні
Щоб народився колись йому
Живий та справжній тато
Тепла та запашна мати
Щоб його пестити та пустувати з ним
Щоб інколи згорнутися-заснути на їхніх колінах
Бо маленький Адам
Вже так втомився
Кожної ночі рятувати
Цю безкінечну безодню своїх нащадків



Рубрика твору: Лірика філософська
Рейтинг роботи: 0
Кількість рецензій: 0
Кількість переглядів: 199
Опубліковано: 10.10.2015 21:36





© Copyright: Ксана Коваленко



 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи