http://www.chitalnya.ru/

Іскорка

Прошу тебе, не говори! Не говори!
Лишень відчуй, як серденько тріпоче,
Хай квіти ці розкажуть про любов,
А хвилі-пристрасті зховають карі очі…

Чи мало, чи багато?… Скільки літ…
Порахувать не встигли, не збагнули,
В руках тримаю знову цей букет,
А роки мов учора промайнули…

Не говори, прошу! Не говори!
Що зорі з неба падають й згорають,
Несуть в собі любов ту неземну,
Та іскорку нетлінну нам лишають…

Отож прошу тебе, тебе прошу!
Давай ми нишком затамуєм подих,
Й відчуєм разом іскорку святу,
Що віддає теплом, любов´ю, болем…

Не говори, прошу! Не говори!...



* PVG* Петриченко В.



Автор: Віра Петриченко
Рубрика твору: Світ душі
Опубліковано: 16.11.2015 15:57