|
Між струнами дощу і падолисту,
До холодів недовго навпрошки,
Осінній вітер тихо й урочисто
Двом вербам шепотів свої казки.
Розказував про білі снігопади,
Що принесе зима їх на крилі,
Про зір тремкі, запалені лампади,
Сніжинок розтривожені рої.
Різдвяний вечір вкупі з колядою,
Іскринок на стежках веселий бриз,
Про небо, не зігріте ще весною,
Про іній, що убрав в гірлянди ліс,
Про бабу снігову і про санчата,
Про хугу і замети у дворі,
Як вікнами блищить гостинна хата,
Як блимають півночі ліхтарі…
Він говорив – й заслухалися хмари
В зимову казку срібно-золоту,
Й вдягались верби сонні в диво-чари,
В снігів пухких неторкану цноту.
|
Версія для друку
