chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

Листопадовий ноктюрн

[Тетяна Чорновіл]  Версія для друку


У диві незбагненого смеркання
Блукає холодком осіння ніч.
А тіні по слідах її блукання
Скрадаються лякливо зусібіч
І рвуться листя шелесту навстріч.

Іду, гублюсь у смутку шелесткому,
Відчувши тіней скупченість чужу.
Куди зібралась, не скажу нікому.
Осінній ночі навіть не скажу,
Чому спішу за обрію межу.

Тривожні сни хитає ніч у вітті
Під страху схлип. Та знаю – треба йти,
Бо десь у рвучко-вітряному світі
Крізь гамірне сум’яття самоти
У листопаді знемагаєш ти.

Надія в серці теплиться остання,
Хоч огортає сумнівів імла…
Нарешті світ твій мріє край світання!
І всі тривоги станули дотла.
Не рвись листочком. Тут я. Вже прийшла.



Рубрика твору: Лірика любовна
Рейтинг роботи: 10
Кількість рецензій: 2
Кількість переглядів: 107
Опубліковано: 20.11.2015 23:02





© Copyright: Тетяна Чорновіл



 
Рецензії


Іванна Байда   [baidaiv]   Додано 22.11.2015 в 13:06   Рецензія: позитивна

Добре, що сила любові перемагає осінній сум і страх...





 
Тетяна Чорновіл   Додано 22.11.2015 в 15:16

Дякую!!!
Так має бути! ))



 
Віра Петриченко   [vera]   Додано 21.11.2015 в 13:54   Рецензія: позитивна

Гарно написано,... але чомусь... (може це тільки мені), закрались нотки смутку...





 
Віра Петриченко   Додано 21.11.2015 в 13:59

Так..., зараз на вулиці вітер та холодний дощ..., та бажаю вам , щоб цей листопад не приносив прикрощів...,
Душевного тепла вам та настрою, Все буде добре!



 
Тетяна Чорновіл   Додано 22.11.2015 в 15:17

Сердечно дякую за відгук!
І за чудове побажання!



 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи