chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

Дерево

[Тетяна Чорновіл]  Версія для друку


Притча

Десь дерево зростало край дороги,
І в кроні негустій тягнуло ввись
Гілки криві та сучкуваті трохи,
Непоказне – таких багато скрізь.
Повз дерево вночі квапливим кроком
Іти з малям матусі довелось.
Плачем зайшлось маля, бо ненароком
Те дерево потворою здалось.
Скрадався тьмою злодій від закону.
В пітьмі минувши дерево просте,
Заклякнув перелякано з розгону,
Подумав – поліцейський його жде.
Закоханий у присмерку нічному
Замріяно дивився на зірки,
Й помітив, як на древі чарівному
Зайшлися зорецвітами гілки.
Суцвіття зір, що з віт упали долу,
Він принести своїй коханій зміг.

Весь світ, що нас оточує довкола,
Ми бачимо відбитком нас самих.




Рубрика твору: Лірика філософська
Рейтинг роботи: 5
Кількість рецензій: 1
Кількість переглядів: 122
Опубліковано: 16.12.2015 20:55





© Copyright: Тетяна Чорновіл



 
Рецензії


Віра Петриченко   [vera]   Додано 21.12.2015 в 00:13   Рецензія: позитивна

Правдиво і гарно сказано.Згодна... що людина несе в своїй душі,те вона бачить навколо. Добра- бачить добро, а зла- добра не помічає!





 
Тетяна Чорновіл   Додано 21.12.2015 в 09:20

Так і є!
Дякую сердечно за відгук і розуміння!



 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи