Дерево |
![]() Десь дерево зростало край дороги, І в кроні негустій тягнуло ввись Гілки криві та сучкуваті трохи, Непоказне – таких багато скрізь. Повз дерево вночі квапливим кроком Іти з малям матусі довелось. Плачем зайшлось маля, бо ненароком Те дерево потворою здалось. Скрадався тьмою злодій від закону. В пітьмі минувши дерево просте, Заклякнув перелякано з розгону, Подумав – поліцейський його жде. Закоханий у присмерку нічному Замріяно дивився на зірки, Й помітив, як на древі чарівному Зайшлися зорецвітами гілки. Суцвіття зір, що з віт упали долу, Він принести своїй коханій зміг. Весь світ, що нас оточує довкола, Ми бачимо відбитком нас самих. Автор: Тетяна Чорновіл Рубрика твору: Лірика філософська Опубліковано: 16.12.2015 20:55 |