Ноктюрн у зоряних дощах
Огорне тишу присмерку габою,
В чарівну мить зустрінемось з тобою
Під золотавим зоряним дощем.
Вплітатимуться блискітки дощу
В оголених дерев застиглі віти.
І в хвилях кіс моїх, мов дивоцвіти,
Стечуть в твої долоні по плечу.
Потік Урсіди в неба вишині
Зросить край ночі зливою рясною,
Й очей твоїх заманить глибиною
Із зоряними чарами на дні.
Зима сипне сніжком. Не час, не час…
Час сіє зорепаду млу тремтливу.
Дай руку, знов загубимось у зливу
Де ніч ясними зорями зайшлась.
Автор: Тетяна Чорновіл
Рубрика твору: Лірика любовна
Опубліковано: 23.12.2015 20:02