chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

Іній полиновий

[Тетяна Чорновіл]  Версія для друку


З нахолоджених зашпорів сну
В хмурім присмерку сонце звелося.
Вчувши досвітку звабу ясну,
Крил пташиних стрімке безголосся
Мріє в небо, захмарене трохи.

Між багрянцями з тьми протиріч
У слабких промінців мерехтінні
Сходить сном насторожена ніч,
Розгубивши сполохані тіні
На пришерхлий полин край дороги.

Срібно сіються відблиски з віт,
Опадають морозні тумани
В полинового інею світ.
Не питай, то криштальні омани
Чи лиш стан крижаної вологи.

Вітерець колихне з полину
Зачаровану мить найніжнішу.
Не питай, чом з тобою майну
У криштального інею тишу
Через серця лункі застороги.



Рубрика твору: Світ душі
Рейтинг роботи: 5
Кількість рецензій: 1
Кількість переглядів: 93
Опубліковано: 25.12.2015 22:03





© Copyright: Тетяна Чорновіл



 
Рецензії


Віра Петриченко   [vera]   Додано 26.12.2015 в 23:02   Рецензія: позитивна

Цікавий вірш! Цікаво написано! Сподобалось!
Ніжно і загадково- полинути в тишу інею!





 
Тетяна Чорновіл   Додано 27.12.2015 в 12:13

Дякую!!! Приємно, що відчулось!



 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи