chitalnya
прописатися       запам'ятати  
Поезія Проза Різне Аудіо
Автори Форум Рецензії Блоги i фотоальбоми Про проект

Маріонетка

[Віра Петриченко]  Версія для друку


Ти не маєш сили волі
І характер твій під нуль
Хочеш бути вітром в полі,
А не грати чужу роль,

Ти живеш, а чи існуєш,
Думку маєш ти свою-?
- Ні не маю і тим паче
Хочу рухатись – стою,

Треба плакати – сміюся,
Руки, ноги – не мої,
Цілу вічність я борюся
З силою байдужості.

Не тому, що я так хочу,
Ні не хочу жити так.
Це тому, що мене-ляльку
Змайстрував якийсь мастак…

Вся в нитках – душа і серце –
«Підневільний в клітці птах» -
І жалю не має місця
У безжалісних руках…

...Зліва – нитка, зправа – нитка,
Чую… тихо хтось сказав –
Лялька ця – маріонетка!-
І на руку намотав
Судини-нитки життєві,
Що дарують рух-життя,
Чи у скриньку заховають,
Як нікчемнеє дитя...

*PVG* Петриченко В.



Рубрика твору: Вірші, що не увійшли до рубрик
Рейтинг роботи: 5
Кількість рецензій: 1
Кількість переглядів: 207
Опубліковано: 26.12.2015 15:50





© Copyright: Віра Петриченко



 
Рецензії


Тетяна Чорновіл   [TETYANCH]   Додано 27.12.2015 в 12:12   Рецензія: позитивна

Вірш сумний філософський.
Мабуть у кожного з нас виникають думки, що хтось
хитренький смикає ззвоні за ниточки...
А може то настрій такий.
Посміхніться. Нехай ті ниточки розтануть у часі.





 
Віра Петриченко   Додано 06.01.2016 в 21:36

Буває все - настрій кудись ховається, а іноді думаєш,що хтось таки за ниточки твої буває що і посмикує... Та що там казати... Дивишся... Даже на державному рівні ці ниточки смикаються... Що маєм, те маєм...



 

 

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи