Кава вишневого світання

Дякуючи за натхнення картині Романа Величка
«Кофе на рассвете»

Десь аж за обрієм нашого сну
Марево хвиль на вагань потолоччі
Сплескує кави жагу запашну
В трепетне лоно нестримної ночі.

У світанковому передчутті
Крізь засторог передбачення тьмяне
Хлине ось-ось промінці золоті
Згущеним спалахом сонце духмяне.

Вже заятрилися хмелем вина
Сонного досвітку витоки ранні,
Вишня по вишеньці скапують на
Мрійного неба заломлені грані.

В солодко збурений хмар шоколад
З інею між каяттями світання
Вишнею ніжиться з часом не в лад
Мить, що не перша, тому й не остання.

Рубрика твору: Лірика любовна
Рейтинг роботи: 10
Кількість рецензій: 2
Кількість переглядів: 507
Опубліковано: 14.01.2016 15:18

Переглянути профіль автора

Рецензії

Віра Петриченко [vera] Додано 21.01.2016 в 21:47 Рецензія: позитивна

НУ дуже смачний вірш!
Романтично-солодке натхнення!

Тетяна Чорновіл Додано 26.01.2016 в 22:30

Тут не стільки моя вина, як художника! :)))
Дякую!

Іванна Байда [baidaiv] Додано 18.01.2016 в 14:24 Рецензія: позитивна

Дуже вірш красивий!!!
У мене виникли асоціації з тортом "П'яна вишня". Чомусь так його захотілося... Умієте Ви додати смаку)))).

Тетяна Чорновіл Додано 19.01.2016 в 16:56

О! А я ніколи не куштувала п"яну вишню!
Пішла в інтернет проглянути рецепт і слинка потекла!
Ото мабуть смачнючий! ))))
То не я додавала смаку, а художник! :))))
Я тільки словами намагалась описати!))

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи