Ніч

Над містом вечір б’є у срібні дзвони,
Швидких автівок тихнуть перегуки,
А небо, що на заході червоне,
На землю простягає теплі руки.
Вже й зір намисто визріло зі сходу,
Йде по Франківську ніч котячим кроком…
Над озером, вдивляючись у воду,
Рогатий місяць дефілює боком.
Вогнів яскравих ніжні переливи
Дрижать, пульсують, манять без упину…
Ховає нічка личенько звабливе
За вишиту перлинами хустину.

Рубрика твору: Лірика пейзажна
Рейтинг роботи: 10
Кількість рецензій: 2
Кількість переглядів: 165
Опубліковано: 25.01.2016 20:56

Переглянути профіль автора

Рецензії

Віра Петриченко [vera] Додано 29.01.2016 в 15:05 Рецензія: позитивна

КРАСИВО! Зачаровує! Сподобалось!

Іванна Байда Додано 02.02.2016 в 11:54

Спасибі, пані Віро.

Тетяна Чорновіл [TETYANCH] Додано 26.01.2016 в 01:05 Рецензія: позитивна

Дивовижний вірш!
Аж відчулись ті срібні дзвони.
А місяць, що дефілює боком, і нічка з вишитою перлинами хустиною - то взагалі диво!

Іванна Байда Додано 02.02.2016 в 11:53

Згадала собі студентські роки і ніч на озері у Івано-Франківську. То була весна, усе цвіло, кумкали жаби, багато світла від ліхтарів. І дуже-дуже тепло. Так захотілося знову усе це відчути...

Оставлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи